| самолюбува́ння – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | самолюбува́ння | |
| родовий | самолюбува́ння | |
| давальний | самолюбува́нню | |
| знахідний | самолюбува́ння | |
| орудний | самолюбува́нням | |
| місцевий | на/у самолюбува́нні, самолюбува́нню | |
| кличний | самолюбува́ння* |