| самопокара́ння – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | самопокара́ння | самопокара́ння |
| родовий | самопокара́ння | самопокара́нь |
| давальний | самопокара́нню | самопокара́нням |
| знахідний | самопокара́ння | самопокара́ння |
| орудний | самопокара́нням | самопокара́ннями |
| місцевий | на/у самопокара́нні, самопокара́нню | на/у самопокара́ннях |
| кличний | самопокара́ння* | самопокара́ння* |