| саморозкла́дення – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | саморозкла́дення | |
| родовий | саморозкла́дення | |
| давальний | саморозкла́денню | |
| знахідний | саморозкла́дення | |
| орудний | саморозкла́денням | |
| місцевий | на/у саморозкла́денні, саморозкла́денню | |
| кличний | саморозкла́дення* |