| само́тний – прикметник | ||||
| (самотній) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | само́тний | само́тна | само́тне | само́тні |
| родовий | само́тного | само́тної | само́тного | само́тних |
| давальний | само́тному | само́тній | само́тному | само́тним |
| знахідний | само́тний, само́тного | само́тну | само́тне | само́тні, само́тних |
| орудний | само́тним | само́тною | само́тним | само́тними |
| місцевий | на/у само́тному, само́тнім | на/у само́тній | на/у само́тному, само́тнім | на/у само́тних |
| [розм.] | ||||