святокра́дець – іменник чоловічого роду, істота | ||
відмінок | однина | множина |
називний | святокра́дець | святокра́дці |
родовий | святокра́дця | святокра́дців |
давальний | святокра́дцеві, святокра́дцю | святокра́дцям |
знахідний | святокра́дця | святокра́дців |
орудний | святокра́дцем | святокра́дцями |
місцевий | на/у святокра́дцеві, святокра́дці, святокра́дцю | на/у святокра́дцях |
кличний | святокра́дцю | святокра́дці |
[рідко] |