стагнаці́йний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | стагнаці́йний | стагнаці́йна | стагнаці́йне | стагнаці́йні |
родовий | стагнаці́йного | стагнаці́йної | стагнаці́йного | стагнаці́йних |
давальний | стагнаці́йному | стагнаці́йній | стагнаці́йному | стагнаці́йним |
знахідний | стагнаці́йний | стагнаці́йну | стагнаці́йне | стагнаці́йні |
орудний | стагнаці́йним | стагнаці́йною | стагнаці́йним | стагнаці́йними |
місцевий | на/у стагнаці́йному, стагнаці́йнім | на/у стагнаці́йній | на/у стагнаці́йному, стагнаці́йнім | на/у стагнаці́йних |