стидки́й – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | стидки́й | стидка́ | стидке́ | стидкі́ |
родовий | стидко́го | стидко́ї | стидко́го | стидки́х |
давальний | стидко́му | стидкі́й | стидко́му | стидки́м |
знахідний | стидки́й, стидко́го | стидку́ | стидке́ | стидкі́, стидки́х |
орудний | стидки́м | стидко́ю | стидки́м | стидки́ми |
місцевий | на/у стидко́му, стидкі́м | на/у стидкі́й | на/у стидко́му, стидкі́м | на/у стидки́х |