| | |
| сторжи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (сторгуватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | сторжи́тися, сторжи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | сторжі́мося, сторжі́мось, сторжі́мся |
| 2 особа | сторжи́ся, сторжи́сь | сторжі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | сторжу́ся, сторжу́сь | сторжимо́ся, сторжимо́сь, сторжи́мся |
| 2 особа | сторжи́шся | сторжите́ся, сторжите́сь |
| 3 особа | сторжи́ться | сторжа́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | сторжи́вся, сторжи́всь | сторжи́лися, сторжи́лись |
| жін.р. | сторжи́лася, сторжи́лась |
| сер.р. | сторжи́лося, сторжи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| сторжи́вшись |
