триклітьови́й – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | триклітьови́й | триклітьова́ | триклітьове́ | триклітьові́ |
родовий | триклітьово́го | триклітьово́ї | триклітьово́го | триклітьови́х |
давальний | триклітьово́му | триклітьові́й | триклітьово́му | триклітьови́м |
знахідний | триклітьови́й, триклітьово́го | триклітьову́ | триклітьове́ | триклітьові́, триклітьови́х |
орудний | триклітьови́м | триклітьово́ю | триклітьови́м | триклітьови́ми |
місцевий | на/у триклітьово́му, триклітьові́м | на/у триклітьові́й | на/у триклітьово́му, триклітьові́м | на/у триклітьови́х |