| ублажи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | ублажи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ублажі́мо, ублажі́м | |
| 2 особа | ублажи́ | ублажі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ублажу́ | ублажимо́, ублажи́м |
| 2 особа | ублажи́ш | ублажите́ |
| 3 особа | ублажи́ть | ублажа́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | ублажи́в | ублажи́ли |
| жін.р. | ублажи́ла | |
| сер.р. | ублажи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| ублажи́вши | ||