| уговори́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | уговори́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уговорі́мо, уговорі́м | |
| 2 особа | уговори́ | уговорі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уговорю́ | угово́римо, угово́рим |
| 2 особа | угово́риш | угово́рите |
| 3 особа | угово́рить | угово́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уговори́в | уговори́ли |
| жін.р. | уговори́ла | |
| сер.р. | уговори́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| угово́рений | ||
| Безособова форма | ||
| угово́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| уговори́вши | ||