| | |
| узаконя́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | узаконя́тися, узаконя́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | узаконя́тиметься | узаконя́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | узаконя́ється | узаконя́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| узаконя́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | узаконя́вся, узаконя́всь | узаконя́лися, узаконя́лись |
| жін. р. | узаконя́лася, узаконя́лась |
| сер. р. | узаконя́лося, узаконя́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| узаконя́вшись |
