| | |
| уко́лювати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (подразнювати, ранити; прикро вражати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уко́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уко́люймо |
| 2 особа | уко́люй | уко́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уко́люватиму | уко́люватимемо, уко́люватимем |
| 2 особа | уко́люватимеш | уко́люватимете |
| 3 особа | уко́люватиме | уко́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уко́люю | уко́люємо, уко́люєм |
| 2 особа | уко́люєш | уко́люєте |
| 3 особа | уко́лює | уко́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уко́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уко́лював | уко́лювали |
| жін. р. | уко́лювала |
| сер. р. | уко́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уко́лювавши |
