| уло́влювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | уло́влювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уло́влюймо | |
| 2 особа | уло́влюй | уло́влюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уло́влюватиму | уло́влюватимемо, уло́влюватимем |
| 2 особа | уло́влюватимеш | уло́влюватимете |
| 3 особа | уло́влюватиме | уло́влюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уло́влюю | уло́влюємо, уло́влюєм |
| 2 особа | уло́влюєш | уло́влюєте |
| 3 особа | уло́влює | уло́влюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уло́влюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уло́влював | уло́влювали |
| жін. р. | уло́влювала | |
| сер. р. | уло́влювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уло́влюваний | ||
| Безособова форма | ||
| уло́влювано | ||
| Дієприслівник | ||
| уло́влювавши | ||