| | |
| умоща́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | умоща́тися, умоща́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | умоща́ймося, умоща́ймось |
| 2 особа | умоща́йся, умоща́йсь | умоща́йтеся, умоща́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умоща́тимуся, умоща́тимусь | умоща́тимемося, умоща́тимемось, умоща́тимемся |
| 2 особа | умоща́тимешся | умоща́тиметеся, умоща́тиметесь |
| 3 особа | умоща́тиметься | умоща́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умоща́юся, умоща́юсь | умоща́ємося, умоща́ємось, умоща́ємся |
| 2 особа | умоща́єшся | умоща́єтеся, умоща́єтесь |
| 3 особа | умоща́ється | умоща́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| умоща́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | умоща́вся, умоща́всь | умоща́лися, умоща́лись |
| жін. р. | умоща́лася, умоща́лась |
| сер. р. | умоща́лося, умоща́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| умоща́вшись |
