| уная́влювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | уная́влювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уная́влюймо | |
| 2 особа | уная́влюй | уная́влюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уная́влюватиму | уная́влюватимемо, уная́влюватимем |
| 2 особа | уная́влюватимеш | уная́влюватимете |
| 3 особа | уная́влюватиме | уная́влюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уная́влюю | уная́влюємо, уная́влюєм |
| 2 особа | уная́влюєш | уная́влюєте |
| 3 особа | уная́влює | уная́влюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уная́влюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уная́влював | уная́влювали |
| жін. р. | уная́влювала | |
| сер. р. | уная́влювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уная́влюваний | ||
| Безособова форма | ||
| уная́влювано | ||
| Дієприслівник | ||
| уная́влювавши | ||