| упови́тий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | упови́тий | упови́та | упови́те | упови́ті |
| родовий | упови́того | упови́тої | упови́того | упови́тих |
| давальний | упови́тому | упови́тій | упови́тому | упови́тим |
| знахідний | упови́тий, упови́того | упови́ту | упови́те | упови́ті, упови́тих |
| орудний | упови́тим | упови́тою | упови́тим | упови́тими |
| місцевий | на/в упови́тому, упови́тім | на/в упови́тій | на/в упови́тому, упови́тім | на/в упови́тих |