упослі́дження – іменник середнього роду | ||
відмінок | однина | множина |
називний | упослі́дження | |
родовий | упослі́дження | |
давальний | упослі́дженню | |
знахідний | упослі́дження | |
орудний | упослі́дженням | |
місцевий | на/в упослі́дженні, упослі́дженню | |
кличний | упослі́дження* |