| уприє́мнювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | уприє́мнювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уприє́мнюймо | |
| 2 особа | уприє́мнюй | уприє́мнюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уприє́мнюватиму | уприє́мнюватимемо, уприє́мнюватимем |
| 2 особа | уприє́мнюватимеш | уприє́мнюватимете |
| 3 особа | уприє́мнюватиме | уприє́мнюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уприє́мнюю | уприє́мнюємо, уприє́мнюєм |
| 2 особа | уприє́мнюєш | уприє́мнюєте |
| 3 особа | уприє́мнює | уприє́мнюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уприє́мнюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уприє́мнював | уприє́мнювали |
| жін. р. | уприє́мнювала | |
| сер. р. | уприє́мнювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уприє́мнюваний | ||
| Безособова форма | ||
| уприє́мнювано | ||
| Дієприслівник | ||
| уприє́мнювавши | ||