| | |
| урухо́млювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | урухо́млювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | урухо́млюймо |
| 2 особа | урухо́млюй | урухо́млюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | урухо́млюватиму | урухо́млюватимемо, урухо́млюватимем |
| 2 особа | урухо́млюватимеш | урухо́млюватимете |
| 3 особа | урухо́млюватиме | урухо́млюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | урухо́млюю | урухо́млюємо, урухо́млюєм |
| 2 особа | урухо́млюєш | урухо́млюєте |
| 3 особа | урухо́млює | урухо́млюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| урухо́млюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | урухо́млював | урухо́млювали |
| жін. р. | урухо́млювала |
| сер. р. | урухо́млювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| урухо́млюваний |
| Безособова форма |
| урухо́млювано |
| Дієприслівник |
| урухо́млювавши |
