| уту́чнювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | уту́чнювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уту́чнюймо | |
| 2 особа | уту́чнюй | уту́чнюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уту́чнюватиму | уту́чнюватимемо, уту́чнюватимем |
| 2 особа | уту́чнюватимеш | уту́чнюватимете |
| 3 особа | уту́чнюватиме | уту́чнюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уту́чнюю | уту́чнюємо, уту́чнюєм |
| 2 особа | уту́чнюєш | уту́чнюєте |
| 3 особа | уту́чнює | уту́чнюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уту́чнюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уту́чнював | уту́чнювали |
| жін. р. | уту́чнювала | |
| сер. р. | уту́чнювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уту́чнюваний | ||
| Безособова форма | ||
| уту́чнювано | ||
| Дієприслівник | ||
| уту́чнювавши | ||