ухи́бити1 – дієслово доконаного виду | ||
(схибити) | ||
Інфінітив | ухи́бити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ухи́бмо | |
2 особа | ухи́б | ухи́бте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ухи́блю | ухи́бимо, ухи́бим |
2 особа | ухи́биш | ухи́бите |
3 особа | ухи́бить | ухи́блять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | ухи́бив | ухи́били |
жін.р. | ухи́била | |
сер.р. | ухи́било | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
ухи́бивши |