уінти́мнювати – дієслово недоконаного виду | ||
Інфінітив | уінти́мнювати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | уінти́мнюймо | |
2 особа | уінти́мнюй | уінти́мнюйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | уінти́мнюватиму | уінти́мнюватимемо, уінти́мнюватимем |
2 особа | уінти́мнюватимеш | уінти́мнюватимете |
3 особа | уінти́мнюватиме | уінти́мнюватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | уінти́мнюю | уінти́мнюємо, уінти́мнюєм |
2 особа | уінти́мнюєш | уінти́мнюєте |
3 особа | уінти́мнює | уінти́мнюють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
уінти́мнюючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | уінти́мнював | уінти́мнювали |
жін. р. | уінти́мнювала | |
сер. р. | уінти́мнювало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
уінти́мнюваний | ||
Безособова форма | ||
уінти́мнювано | ||
Дієприслівник | ||
уінти́мнювавши |