| | |
| уінти́мнювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уінти́мнювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уінти́мнюймо |
| 2 особа | уінти́мнюй | уінти́мнюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уінти́мнюватиму | уінти́мнюватимемо, уінти́мнюватимем |
| 2 особа | уінти́мнюватимеш | уінти́мнюватимете |
| 3 особа | уінти́мнюватиме | уінти́мнюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уінти́мнюю | уінти́мнюємо, уінти́мнюєм |
| 2 особа | уінти́мнюєш | уінти́мнюєте |
| 3 особа | уінти́мнює | уінти́мнюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уінти́мнюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уінти́мнював | уінти́мнювали |
| жін. р. | уінти́мнювала |
| сер. р. | уінти́мнювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| уінти́мнюваний |
| Безособова форма |
| уінти́мнювано |
| Дієприслівник |
| уінти́мнювавши |
