| ізня́тий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ізня́тий | ізня́та | ізня́те | ізня́ті |
| родовий | ізня́того | ізня́тої | ізня́того | ізня́тих |
| давальний | ізня́тому | ізня́тій | ізня́тому | ізня́тим |
| знахідний | ізня́тий, ізня́того | ізня́ту | ізня́те | ізня́ті, ізня́тих |
| орудний | ізня́тим | ізня́тою | ізня́тим | ізня́тими |
| місцевий | на/в ізня́тому, ізня́тім | на/в ізня́тій | на/в ізня́тому, ізня́тім | на/в ізня́тих |
| [розм.] | ||||