ЕКОНОМІКА ПРАЦІ, ДЕМОГРАФІЯ, СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
SOCIO‐ECONOMIC PROBLEMS OF THE MODERN PERIOD OF UKRAINE 59 59
УДК 331.5:331.55
JEL J21, J23, J40, J69, C30
О. П. Мульска
кандидат економічних наук, науковий співробітник
відділу проблем соціально-гуманітарного розвитку регіонів
ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього
НАН України», м. Львів
БАЛАНСУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ ПІДВИЩЕНОЇ
МІГРАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ НАСЕЛЕННЯ
Обґрунтовано, що ринок праці є складною інтегрованою системою з великою кількістю суб’єктів
господарювання та посередників, а також соціально-економічними процесами, неоднозначними поточними
завданнями, великими обсягами інформації та постійно зростаючою кількістю зв’язків між контрагентами
ринку. Визначено, що баланс між попитом і пропозицією на ринку праці можливий завдяки реалізації
стратегічного партнерства між державою, роботодавцями та установами системи професійної освіти,
враховуючи соціально-економічні фактори впливу (заробітну плату, безробіття та міграцію). Показано, що
аналіз зайнятості, а також структурні характеристики ринку праці необхідно розглядати у контексті
прямих і зворотних зв’язків з основними макроекономічними і демографічними процесами. Доведено, що
зростання номінальної та реальної заробітної плати сприятиме збільшенню рівня балансування ринку праці в
умовах підвищеної міграційної активності і позитивно впливатиме на рівень життя населення.
Ключові слова: економічно активне населення, ринок праці, рівень балансування, дисбаланс ринку праці,
вакантний попит, поточна пропозиція, міграційна активність.
Keywords: economically active population, labour market, level of balancing, labour market imbalance, vacant
demand, current supply, migration activity.
Постановка проблеми. Структурні зрушення, що
відбуваються в економіці України на сучасному етапі,
призводять до суттєвих негативних змін на ринку
праці. Вони полягають у зростанні масштабів
загального і довготривалого безробіття та, як
наслідок, неефективного використання трудового
потенціалу населення, зменшення кількості
економічно активного населення як у країні загалом,
так і в окремих регіонах. Проблема запровадження
активних заходів механізму попередження
довготривалого безробіття набуває особливої
актуальності в умовах, коли в Україні склалася вкрай
складна і напружена ситуація щодо зрівноваження
попиту та пропозиції на ринку праці. Відсутність
реальних перспектив щодо зменшення трудової
міграції та створення нових робочих місць веде до ще
більшого дисбалансу національного ринку праці.
Обсяги трудової міграції в Україні зростають з
кожним роком, а після запровадження безвізового
режиму і відкриття окремими державами-членами ЄС
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ПЕРІОДУ УКРАЇНИ
60 2019 Випуск 1 (135)
внутрішніх ринків праці для іноземних працівників в
України з’явилися нові можливості на міжнародному
ринку праці. Так, найбільша кількість робочої сили
емігрувала до Польщі, Німеччини, Італії та Іспанії, де
обсяги заробітної плати та рівень соціального
забезпечення значно вищі, ніж в Україні. Процеси
міграції впливають на національний ринок праці: з
одного боку, еміграція зменшує безробіття у країні, а
з іншого – викликає дефіцит робочої сили окремих
професій і тим самим суттєво впливає на рівень
заробітної плати. Ці процеси спостерігаються вже
декілька десятиліть, тому дослідження балансування
ринку праці в Україні в умовах посиленої міграційної
активності населення є особливо актуальним.
Аналіз останніх досліджень. Проблеми
зайнятості, збільшення рівня безробіття, регулювання
ринку праці у період посилення міграційних процесів
супроводжуються підвищеною науковою активністю.
Так, концептуальні та теоретико-методологічні засади
вирішення зазначених проблем відображені у працях
як зарубіжних науковців (А. Даунс (Downes, A.),
Е. Елгард (Elgard, E.), Р. Ехренберг (Ehrenberg, R.),
Р. Сміт (Smith, R.), П. Бір (Beer, P.), Т. Скілс (Skils,
T.), Дж. Сейтхожина (Seitkhozhina, J.), Т. Шіл (Schil,
T.)), так і вітчизняних (Е. М. Лібанова,
В. В. Дружиніна, І. Ф. Гнибіденко, А. М. Колот).
Проблеми зайнятості та міграції у регіональному
аспекті досліджують представники львівської школи
регіоналістики, а саме: У. Я. Садова, Л. К. Семів,
Н. І. Андрусишин, М. А. Козоріз, С. Л. Шульц,
О. О. Левицька, М. М. Біль.
Дослідження цієї проблематики не мають чіткої
конструкції щодо механізмів забезпечення рівноваги
на ринку праці. Такі науковці, як П. Бір і Т. Шіл
дотримуються ліберального підходу до цієї проблеми
[1]. А. Даунс підкреслює, що активне втручання у
процеси встановлення рівноваги між попитом і
пропозицію є виправданим лише для ринків праці з
низьким рівнем конкуренції [2]. В. В. Дружиніна
наголошує на необхідності пріоритетного принципу
забезпечення рівноваги для регіональних і місцевих
ринків праці. На її думку, баланс на ринку праці
найбільше впливає на ефективність і продуктивність
працівників [3]. Дж. Сейтхожина визнає важливість
рівноваги у період, коли відбувається значний ріст
ринку праці, приділяє особливу увагу балансуванню у
частині забезпечення гендерної та вікової рівності, а
не професійної кваліфікації [4].
Метою статті є дослідження впливу міграційної
активності населення на рівень балансування ринку
праці в Україні, використовуючи метод системної
динаміки1
.
Основні результати дослідження.
Пріоритетними соціально-економічними
параметрами, що впливають на суспільний розвиток і
конкурентоспроможність національної економіки, є
стан ринку праці. З одного боку, ринок праці – це
елемент економічної системи, від якого залежать
вектор і темпи макроекономічної динаміки країни, а з
1 Метод системної динаміки дозволяє оцінювати
багаточисленні причинно-наслідкові зв’язки, у т.ч. і
зворотні.
іншого – ринок опосередковує вплив
макроекономічної політики та розвитку на добробут
населення та стан багатьох соціальних процесів [5,
с. 31]. Науковці львівської школи регіоналістики
зазначають, що ринок праці – це система, в якій
органічно взаємодіють ринок робочої сили та ринок
робочих місць [6, c. 22]. Тому варто стверджувати, що
основними категоріями, що характеризують
ефективність функціонування ринку праці, є:
економічно активне населення, економічно неактивне
населення, безробітні та зайняті. Економічні суб’єкти
на ринку праці приймають рішення з метою
оптимізації власної вигоди. Споживач товарів і послуг
пропонує свої навики та вміння для виконання певних
видів робіт (пропозиція ринку праці), а виробник
володіє необхідними факторами виробництва
(включаючи працю), сплачує певну ціну, що і формує
попит на ринку праці.
Коли сукупна пропозиція робочої сили
індивідуальних споживачів дорівнює попиту на ринку
праці за умови зіставлення цінностей двох сторін,
відбувається встановлення рівноваги (умова
балансування). Залежно від періоду та структури
ринку (монопсонія або монополія) умови
балансування та форма встановлення може
відрізнятися. Але важливо те, що рівноваги на ринку
праці важко досягнути, більш природним є стан
постійного дисбалансу.
Аналізуючи ринок праці з точки зору
кон’юнктури, необхідно зазначити, що суб’єкти, які
відповідають за попит, демонструють перевагу. Це не
є відмінною рисою ринку праці, оскільки в сучасній
ринковій економіці присутнє явище, відоме як
споживчий ринок: споживач (попит на ринку)
здійснює вибір продукції, що пропонується багатьма
постачальниками (пропозиція). Тому досягнення
рівноваги на такому ринку вимагає коригування, в
основному структури та динаміки пропозиції. Своєю
чергою, як найважливіша детермінанта ринок праці
визначається факторами, що на нього впливають:
виплати та невиплати заробітної плати, кількість
людей з певною кваліфікацією, переваги
неформальної зайнятості та неекономічні
детермінанти економічної діяльності. Крім того,
факторами, що впливають на пропозицію, можуть
бути, зокрема, заходи політики на ринку праці, такі як
розмір і тривалість наданої допомоги по безробіттю
[7, с. 59].
Серед інструментів, що впливають на пропозицію
на ринку праці, особливе місце займають ті заходи,
які викликають збільшення кількості та якості робочої
сили. Це спричиняє більш повне використання
наявних ресурсів країни, зниження рівня безробіття та
зростання зайнятості. Зменшення невідповідності між
попитом і пропозицією на ринку праці може
заохочувати населення здобувати вищу кваліфікацію,
займатися самоосвітою, наслідком чого є підтримка і
реалізація державою концепції навчання протягом
усього життя. Бажаним результатом такої діяльності є
збільшення кількості економічно активного населення
високої кваліфікації, які є цінним активом на
конкурентному ринку праці сьогодні.
ЕКОНОМІКА ПРАЦІ, ДЕМОГРАФІЯ, СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
SOCIO‐ECONOMIC PROBLEMS OF THE MODERN PERIOD OF UKRAINE 61
Принагідно вкажемо, що факторами впливу на
сукупний і вакантний попит є заробітна плата та
продуктивність праці, пов’язана з технічним
прогресом і непрямим попитом на продукти, які є
результатом наданої праці [7, c. 84].
В Україні існує тенденція до скорочення кількості
зайнятого населення. За період 2010-2016 рр.
спостерігається поступове зменшення економічно
активного населення в умовах підвищеного рівня
зовнішньої міграції населення, що обумовлено більш
високим рівнем оплати праці та соціальної
захищеності на ринку праці за кордоном, а також
воєнно-політичною ситуацією в Україні. Так,
кількість зайнятого населення віком 15-70 років у І
півріччі 2017 р., порівняно з І півріччям 2016 р.,
зменшилась на 118,4 тис. осіб (або на 0,7%) і
становила 16,1 млн осіб, з яких у працездатному віці –
15,4 млн осіб. Рівень зайнятості населення віком 15-
70 років за зазначений період зменшився з 56,2% до
56,0%, а населення працездатного віку збільшився з
64,0% до 64,2%.
Найвищий рівень цього показника спостерігався
серед осіб віком 30-49 років, а найнижчий – у молоді
віком 15-24 років та осіб віком 60-70 років.
Скорочення рівня зайнятості у 2017 р., порівняно з
відповідним періодом минулого року, відбулося серед
населення віком 25-49 років і віком 60-70 років.
Зростання цього показника спостерігалося серед осіб
віком 15-24 роки (на 1,4 в. п.) та 50-59 років (на
0,8 в. п.).
Кількість безробітних (за методологією МОП)
віком 15-70 років у І півріччі 2017 р., порівняно з
відповідним періодом 2016 р., збільшилася на
18,2 тис. осіб (або 1,1%) і становила 1,7 млн осіб.
Серед безробітних дві третини складали мешканці
міських поселень (1,1 млн осіб), решту – сільські
жителі. Збільшення кількості безробітного населення
віком 15-70 років відбулося за рахунок осіб
працездатного віку (на 19,2 тис. осіб, або на 1,1%). Із
загальної кількості безробітних 1,4 млн осіб (81,7%)
раніше працювали, а інші 0,3 млн осіб шукали роботу
вперше та не мали досвіду роботи. Серед останніх
переважала молодь, яка не була працевлаштована
після закінчення навчальних закладів. Зокрема, серед
таких безробітних у І півріччі 2017 р. частка осіб
віком 15-24 роки складала 76,5%, віком 25-29 років –
21,8%. Більш як дві третини безробітних шукали
роботу самостійно (69,1%), а решта зверталася за
допомогою до Державної служби зайнятості.
Така ситуація пов’язана із закриттям великої
кількості промислових підприємств, внаслідок анексії
АР Крим і проведення бойових дій на території
Донецької та Луганської областей. Також гостро
постає питання внутрішнього міграційного руху
населення, що призводить до додаткового
навантаження на ринок праці окремих регіонів
України.
За даними Державної служби статистики України,
кількість вільних робочих місць (вакантних посад),
заявлених роботодавцями, на кінець червня 2017 р.
становила 66,5 тис., що на 63,0% більше, ніж на
кінець червня 2016 р. Із загальної кількості вакансій
кожна четверта була в переробній промисловості,
кожна шоста – в оптовій і роздрібній торгівлі; ремонті
автотранспортних засобів і мотоциклів, кожна
десята – у транспорті, складському господарстві,
поштовій і кур’єрській діяльності.
Наявність структурної диспропорції між попитом
на робочу силу та її пропозицією є фактором, що
обмежує як можливості працевлаштування
безробітних, так і задоволення потреб роботодавців у
працівниках.
Навантаження зареєстрованих безробітних на
10 вільних робочих місць (вакантних посад) загалом
по країні зменшилось з 95 осіб на кінець червня
2016 р. до 50 осіб на кінець червня 2017 р.
Погіршення співвідношення між пропозицією
робочої сили та попитом на неї відбулося за всіма
групами професій, водночас найбільш гострою є
ситуація за професіями та спеціальностями, що не
потребують високого рівня професійної підготовки та
кваліфікації працівників. Так, серед технічних
службовців на одне вільне робоче місце претендувало
12 осіб, серед працівників сфери торгівлі та послуг –
13 осіб, серед представників найпростіших професій
та тих, що не мали профпідготовки – 14 осіб, серед
робітників сільського та лісового господарства,
риборозведення та рибальства – 53 особи. Для
порівняння, серед кваліфікованих робітників і
фахівців налічувалося шість претендентів на одну
вакансію, а серед професіоналів – п’ять осіб.
Структурні невідповідності між попитом на робочу
силу та її пропозицією загострюються в розрізі
окремих професій і спеціальностей. Найбільш
актуальною є проблема незбалансованості за
кваліфікаційним рівнем, оскільки значна частина
незайнятих громадян не влаштовує роботодавців
через особливі вимоги до рівня кваліфікації та досвіду
роботи2
.
Наголосимо, що на ринку праці України нині
спостерігається кількісний дисбаланс, який
поглиблюється низькими якісними характеристиками
значної кількості вільних робочих місць, зокрема
низьким рівнем заробітної плати. Серед вакансій,
заявлених роботодавцями у 2016 р., понад 30% мають
рівень запропонованої заробітної плати, що відповідає
прожитковому мінімуму, і лише у 8% вакансій
заробітна плата була вищою за середньостатистичну.
При цьому низький рівень заробітної плати
пропонується як висококваліфікованим
представникам робітничих професій, так і фахівцям у
галузі медицини, освіти, програмного забезпечення,
економіки, юриспруденції тощо [8, c. 61-62].
На основі аналізу сукупного попиту та пропозиції
за 2003-2017 рр. можна оцінити рівень його
збалансованості3
(рис. 1). Дослідження показали, що
на ринку праці в Україні баланс відсутній, оскільки
значення рівня збалансованості за період 2003-
2 Висновки зроблені на основі офіційних
статистичних даних Державної служби статистики
України. 3 Рівень балансування визначався як
співвідношення сукупного попиту (зайняті та
вакантні робочі місця) до сукупної пропозиції
(економічно активне населення).
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ПЕРІОДУ УКРАЇНИ
62 2019 Випуск 1 (135)
2017 рр. коливався у межах 90,77-97,56%. За таких
умовах частина економічно активного населення не
може знайти роботу, спостерігається доволі високий
рівень безробіття.
Рис. 1. Рівень збалансованості ринку праці України за 2003-2017 рр.
Розраховано та побудовано автором на основі даних Державної служби статистики України.
Побудований індекс балансування комплексно
показує ситуацію на ринку праці в Україні. За
сприяння Державної служби зайнятості у І півріччі
2017 р. було працевлаштовано 232,4 тис. осіб, а у І
півріччі 2016 р. – 236,2 тис. осіб. Серед
зареєстрованих безробітних, працевлаштованих у
зазначеному періоді, 43,9% становили жінки, 34,8% –
молодь віком до 35 років. Упродовж І півріччя 2017 р.
більше двох третин (70,3%) зареєстрованих
безробітних отримали роботу на підприємствах
сільського, лісового та рибного господарств,
переробної промисловості, а також оптової та
роздрібної торгівлі; ремонту автотранспортних
засобів і мотоциклів. Частка працевлаштованих осіб,
порівняно з І півріччям 2016 р., збільшилася на 3,0 в.
п. і у І півріччі 2017 р. становила 30,2% громадян, які
у Державній службі зайнятості мали статус
безробітного.
Нами висунута гіпотеза, що трудова міграція в
основному визначається рівнем заробітної плати в
країні, рівнем зайнятості та безробіття, кількістю
робочих (ємність ринку праці) і вакантних місць,
однак міграція не може нівелювати дисбаланс на
ринку праці. Для підтвердження застосуємо методику
Ex-Post аналізу, яка дає можливість на основі
порівняння двох величин (середньостатистична
заробітна плата, дол./год. та обсяги зовнішньої
міграції, тис. осіб) у довготривалому часовому ряді
демонструвати ситуацію на ринку праці в Україні
(рис. 2). Варто додати, що представлені результати
підтверджують висновки, що у періоди зниження
заробітної плати у країні-донора обсяги міграції
зростають, однак установлення балансу на ринку
праці не спостерігається.
Рис. 2. Результати Ex-Post аналізу ринку праці в Україні
за 2003-2017 рр.
Побудовано автором.
Наведені аргументи свідчать про важливість
розрахунку окремого індексу балансування ринку
праці, який враховував би обсяги зовнішньої міграції
(рис. 3). Так, за рахунок великої кількості мігрантів
зменшується обсяг сукупної пропозиції на ринку,
тому, теоретично, рівень балансування мав би
збільшуватися. Однак отримані результати є
протилежними. Лише у період 2010-2011 рр. на ринку
праці сукупний попит був значно вищим за
пропозицію. Це пояснюється стабільною соціально-
ЕКОНОМІКА ПРАЦІ, ДЕМОГРАФІЯ, СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
SOCIO‐ECONOMIC PROBLEMS OF THE MODERN PERIOD OF UKRAINE 63
економічною ситуацією у країні, зростанням ВРП на
одну особу, збільшенням середньостатистичної
заробітної плати та соціальних виплат. У період
економічної та політичної нестабільності в Україні
міграційна активність населення зростає, але балансу
на ринку праці не спостерігається. Для розуміння
причин цієї ситуації необхідно здійснити факторний
аналіз впливу на рівень збалансованості ринку праці,
який враховує міграцію населення.
Рис. 2. Інтерпретація
Побудовано автором.
ситуації на ринку праці з врахуванням рівня міграційної активності за 2003-2017 рр.
На сукупну пропозицію ринку праці впливають
фактори, пов’язані з особливостями регіону або
країни загалом, соціальною структурою населення,
демографічною, міграційною, освітньою та
фінансовою складовою. Факторами впливу на
сукупний попит є політико-правові, економічні,
інноваційно-інвестиційні, соціальні й екологічні
чинники. Вихідні дані для оцінювання взаємозв’язку і
взаємовпливу чинників, що формують і впливають на
сукупний попит та сукупну пропозицію на ринку
праці за 2003-2017 рр., наведено у табл. 1.
Таблиця 1
Логарифмовані дані оцінювання взаємовпливу соціально-економічних чинників, сукупного попиту та сукупної
пропозиції на ринку праці України за 2003-2017 рр.
Розраховано автором у програмі Statistica 7 на основі даних Державної служби статистики України. Рік Сукупний попит Сукупна пропозиція Рівень збалансованості Частка зайнятого населення у віці 15- 70 років Рівень безробіття усього населення у віці 15-70 років Вакантні посади Навантаження на одну вакансію Рівень прийому працівників Рівень вибуття працівників Середньооблікова кількість штатних працівників Рівень штатних працівників, які перебували в умовах вимушеної неповної зайнятості Частка працівників, зайнятих на роботах
зі шкідливими
умовами праці
Індекси реальної
заробітної плати
Середньомісячна
номінальна заробітна
плата
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ПЕРІОДУ УКРАЇНИ
64 2019 Випуск 1 (135)
За допомогою тесту Гренджера опрацьовано
взаємозв’язок чинників і кон’юнктури ринку праці, а
саме сукупних попиту та пропозиції. Результати
аналізу свідчать, що всі чинники, які мають тісний
зв’язок з рівнем балансування, мають функцію прямої
залежності. Результати дослідження представлено у
табл. 2.
Таблиця 2
Взаємовплив кон’юнктури ринку праці на рівень його збалансованості (тест Гренджера)*
Лаги Гіпотеза 1 2 3
* Примітка: для аналізу використані річні дані, де BALANCEt – рівень збалансованості; EMPLt – частка зайнятого
населення у віці 15-70 років; VACDEMt – вакантний попит; UNEMPLt – рівень безробіття усього населення у віці 15-
70 років.
Побудовано автором.
Тісний зв’язок результуючого показника
визначається коефіцієнтом стійкості зв’язку. Тільки за
наявності стійкої залежності можна здійснити
нормативні розрахунки.
На підставі емпіричних результатів можна зробити
висновок, що частка зайнятого населення у віці 15-
70 років впливає на рівень збалансованості (це
простежується у двох лагах зі статистичною
значущістю на рівні 10%). Крім того, рівень
збалансованості впливає на частку зайнятого
населення у віці 15-70 років (з різною статистичною
значущістю на рівні 5-10%). Це пов’язано з тим, що
зайняте населення формує сукупну пропозицію, яка в
основному і визначає умови для балансування ринку
праці.
Також помітна відсутність суттєвого впливу рівня
збалансованості на вакантний попит. Рівень
збалансованості не має суттєвого впливу на рівень
безробіття (населення у віці 15-70 років), при цьому
рівень безробіття впливає на збалансованість (у двох
лагах з різною статистичною значущістю на рівні
10%). Передусім це пояснюється тим, що безробітне
населення за сучасних умов є потенційними
мігрантами, вони зменшують чисельність сукупної
пропозиції, але водночас збільшують дисбаланс на
ринку праці.
Для зазначених чинників можна розрахувати
множинне лінійне рівняння прямої залежності (1), що
дасть змогу обчислити частинний вплив кожного
чинника на результативну ознаку (рівень
балансування ринку праці, враховуючи міграцію
населення). Залежність рівня балансування від інших
соціально-економічних факторів визначено за
допомогою методу найменших квадратів з
інструментальними змінними (2SLS), який враховує
можливість взаємної причинності між залежними
змінними.
ВАL = a0 + a1BALt-1 + a2AVERt + a3LOADt + a4RECEPt +
+ a5UMEMPLt + a6WAGEt
Усі значення факторів і результативної ознаки
зведені до однорідного ряду (стандартизовано) та
«очищені» від сезонності, що дає можливості для
отримання високих оцінок достовірності побудованої
моделі. У запропонованій економіко-математичній
моделі скориговане значення коефіцієнта детермінації
(adj. R2) становить 0,98729, а коефіцієнти статистики
Дарбіна-Ватсона (DW) перебувають у допустимих
межах, не виявляючи автокореляції залишків.
При зростанні середньооблікової кількості
штатних працівників індекс збалансованості зростає,
а зменшення навантаження на одну вакансію
спричиняє зменшення рівня збалансованості. Таким
чином, можна стверджувати, що поточна пропозиція
на ринку праці завжди буде причиною дисбалансу
між сукупним попитом і пропозицією.
(1)
ЕКОНОМІКА ПРАЦІ, ДЕМОГРАФІЯ, СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
SOCIO‐ECONOMIC PROBLEMS OF THE MODERN PERIOD OF UKRAINE 65
Зменшення прийому працівників обмежує індекс
збалансування, зменшення безробіття та заробітної
плати не сприяє зростанню рівня індексу
збалансованості. Так, спостерігається така ситуація,
що за зростання середньооблікової кількості штатних
працівників індекс збалансованості зросте на 0,47%, а
за зменшення навантаження на одну вакансію на 1% –
зменшиться на 0,009%. Так, за зменшення рівня
прийому працівників на 1% рівень балансування
зменшиться на 0,029%; за зменшення безробіття та
заробітної плати на 1% індекс збалансованості
зменшиться відповідно на 0,48% і 0,027%.
Зростання сукупного попиту відображає
перспективний розвиток економіки країни і,
відповідно, вдосконалення структури робочих місць
чи збільшення їх кількості. Такі зміни будуть
відбуватися за рахунок стійкого розвитку діяльності
підприємств, які створюють нові робочі місця,
зростання продуктивності праці, подолання
технологічного відставання та створення гідних умов
праці за рахунок збільшення прямих інвестицій в
економіку України. На зростання сукупної пропозиції
будуть впливати покращення демографічної ситуації,
а також мінімізація негативних наслідків міграції,
збільшення середньостатистичної заробітної плати та
скорочення плинності висококваліфікованих кадрів.
Наголосимо, що значний вплив на ринок праці в
країні має високий рівень трудової міграції як
працівників робітничої сфери, так і працівників з
високою кваліфікацією. Тому її регулювання стає
вирішальним фактором для балансування ринку
праці, а відтак і соціально-економічного розвитку
України.
Висновки. Представлені у статті результати та
розроблена модель показують, що окремі соціально-
економічні категорії (зайнятість, безробіття та
заробітна плата) у національній економіці можуть
впливати на економічний розвиток у країні, на який
суттєвий вплив здійснюють також відкриті ринки
праці інших держав. Збільшення заробітної плати не
повною мірою регулює умови балансування попиту та
пропозиції на ринку праці. Різниця у розмірі
середньої заробітної плати в Україні та країнах-
членах ЄС детермінує збільшення міграції населення.
Зменшення кількості економічно активного населення
призводить до зменшення безробіття, що є
першопричиною збільшення заробітної плати тільки у
довготерміновому часовому періоді та зменшення
обсягів трудової міграції.
Список використаних джерел
1. The labour market triangle. Employment
Protection, Unemployment Compensation and Activation
in Europe. Washington: Edward Elgar Pub., 2010. 238 p.
2. Downes A. Labour markets in small developing
states. NY, 2008. 146 p.
3. Дружиніна В. В. Принципи формування
механізму збалансованості місцевого ринку праці.
Актуальні проблеми економіки. 2013. № 4(142).
С. 202-208.
4. Seitkhozhina J. A. Gender asymmetry at the
labor market in the Republic of Kazakhstan. Актуальні
проблеми економіки. 2014. № 1. С. 368-375.
5. Федунчик Л. Г. Ринок праці в Україні:
проблеми та напрями їх вирішення. Ринок праці та
зайнятість населення. 2016. № 2. С. 31-34.
6. Садова У., Семів Л. Регіональні ринки праці:
аналіз та прогноз. Львів, 2000. 264 с.
7. Ehrenberg R. G., Smith R. S. Modern Labor
Economics. Theory and Public Policy. New York:
Prentice Hall, 2012. 682 p.
8. Зоідзе Д. Р. Сучасний ринок праці:
вивільнення найманих працівників як чинник
структурної невідповідності між попитом та
пропозицією. Проблеми економіки. 2016. № 2. С. 59-