| | |
| бичува́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (бити бичем; шмагати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | бичува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | бичу́ймо |
| 2 особа | бичу́й | бичу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | бичува́тиму | бичува́тимемо, бичува́тимем |
| 2 особа | бичува́тимеш | бичува́тимете |
| 3 особа | бичува́тиме | бичува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | бичу́ю | бичу́ємо, бичу́єм |
| 2 особа | бичу́єш | бичу́єте |
| 3 особа | бичу́є | бичу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| бичу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | бичува́в | бичува́ли |
| жін. р. | бичува́ла |
| сер. р. | бичува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| бичува́вши |
