| | |
| бу́йствувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | бу́йствувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | бу́йствуймо |
| 2 особа | бу́йствуй | бу́йствуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | бу́йствуватиму | бу́йствуватимемо, бу́йствуватимем |
| 2 особа | бу́йствуватимеш | бу́йствуватимете |
| 3 особа | бу́йствуватиме | бу́йствуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | бу́йствую | бу́йствуємо, бу́йствуєм |
| 2 особа | бу́йствуєш | бу́йствуєте |
| 3 особа | бу́йствує | бу́йствують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| бу́йствуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | бу́йствував | бу́йствували |
| жін. р. | бу́йствувала |
| сер. р. | бу́йствувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| бу́йствувавши |
| | |
| [рідко] | | |