| | |
| вгомоня́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вгомоня́тися, вгомоня́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вгомоня́ймося, вгомоня́ймось |
| 2 особа | вгомоня́йся, вгомоня́йсь | вгомоня́йтеся, вгомоня́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вгомоня́тимуся, вгомоня́тимусь | вгомоня́тимемося, вгомоня́тимемось, вгомоня́тимемся |
| 2 особа | вгомоня́тимешся | вгомоня́тиметеся, вгомоня́тиметесь |
| 3 особа | вгомоня́тиметься | вгомоня́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вгомоня́юся, вгомоня́юсь | вгомоня́ємося, вгомоня́ємось, вгомоня́ємся |
| 2 особа | вгомоня́єшся | вгомоня́єтеся, вгомоня́єтесь |
| 3 особа | вгомоня́ється | вгомоня́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вгомоня́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вгомоня́вся, вгомоня́всь | вгомоня́лися, вгомоня́лись |
| жін. р. | вгомоня́лася, вгомоня́лась |
| сер. р. | вгомоня́лося, вгомоня́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вгомоня́вшись |
