| | |
| вибу́чувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (заповнювати яму бутовою кладкою) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вибу́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вибу́чуймо |
| 2 особа | вибу́чуй | вибу́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вибу́чуватиму | вибу́чуватимемо, вибу́чуватимем |
| 2 особа | вибу́чуватимеш | вибу́чуватимете |
| 3 особа | вибу́чуватиме | вибу́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вибу́чую | вибу́чуємо, вибу́чуєм |
| 2 особа | вибу́чуєш | вибу́чуєте |
| 3 особа | вибу́чує | вибу́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вибу́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вибу́чував | вибу́чували |
| жін. р. | вибу́чувала |
| сер. р. | вибу́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| вибу́чуваний |
| Безособова форма |
| вибу́чувано |
| Дієприслівник |
| вибу́чувавши |
