| | |
| вика́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вика́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вика́чуймо |
| 2 особа | вика́чуй | вика́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вика́чуватиму | вика́чуватимемо, вика́чуватимем |
| 2 особа | вика́чуватимеш | вика́чуватимете |
| 3 особа | вика́чуватиме | вика́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вика́чую | вика́чуємо, вика́чуєм |
| 2 особа | вика́чуєш | вика́чуєте |
| 3 особа | вика́чує | вика́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вика́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вика́чував | вика́чували |
| жін. р. | вика́чувала |
| сер. р. | вика́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вика́чувавши |
