| ви́лічити1 – дієслово доконаного виду | ||
| (підрахувати) | ||
| Інфінітив | ви́лічити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ви́лічімо, ви́лічім | |
| 2 особа | ви́лічи | ви́лічіть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ви́лічу | ви́лічимо, ви́лічим |
| 2 особа | ви́лічиш | ви́лічите |
| 3 особа | ви́лічить | ви́лічать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | ви́лічив | ви́лічили |
| жін.р. | ви́лічила | |
| сер.р. | ви́лічило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| ви́лічений | ||
| Безособова форма | ||
| ви́лічено | ||
| Дієприслівник | ||
| ви́лічивши | ||