| | |
| вко́чувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (котячи, просувати в середину) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вко́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вко́чуймо |
| 2 особа | вко́чуй | вко́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вко́чуватиму | вко́чуватимемо, вко́чуватимем |
| 2 особа | вко́чуватимеш | вко́чуватимете |
| 3 особа | вко́чуватиме | вко́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вко́чую | вко́чуємо, вко́чуєм |
| 2 особа | вко́чуєш | вко́чуєте |
| 3 особа | вко́чує | вко́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вко́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вко́чував | вко́чували |
| жін. р. | вко́чувала |
| сер. р. | вко́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| вко́чуваний |
| Безособова форма |
| вко́чувано |
| Дієприслівник |
| вко́чувавши |
