| | |
| встано́влювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | встано́влювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | встано́влюймо |
| 2 особа | встано́влюй | встано́влюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | встано́влюватиму | встано́влюватимемо, встано́влюватимем |
| 2 особа | встано́влюватимеш | встано́влюватимете |
| 3 особа | встано́влюватиме | встано́влюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | встано́влюю | встано́влюємо, встано́влюєм |
| 2 особа | встано́влюєш | встано́влюєте |
| 3 особа | встано́влює | встано́влюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| встано́влюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | встано́влював | встано́влювали |
| жін. р. | встано́влювала |
| сер. р. | встано́влювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| встано́влюваний |
| Безособова форма |
| встано́влювано |
| Дієприслівник |
| встано́влювавши |
