| відсвіжни́й – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | відсвіжни́й | відсвіжна́ | відсвіжне́ | відсвіжні́ |
| родовий | відсвіжно́го | відсвіжно́ї | відсвіжно́го | відсвіжни́х |
| давальний | відсвіжно́му | відсвіжні́й | відсвіжно́му | відсвіжни́м |
| знахідний | відсвіжни́й | відсвіжну́ | відсвіжне́ | відсвіжні́ |
| орудний | відсвіжни́м | відсвіжно́ю | відсвіжни́м | відсвіжни́ми |
| місцевий | на/у відсвіжно́му, відсвіжні́м | на/у відсвіжні́й | на/у відсвіжно́му, відсвіжні́м | на/у відсвіжни́х |