| відстовбу́рчити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відстовбу́рчити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відстовбу́рчмо | |
| 2 особа | відстовбу́рч | відстовбу́рчте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відстовбу́рчу | відстовбу́рчимо, відстовбу́рчим |
| 2 особа | відстовбу́рчиш | відстовбу́рчите |
| 3 особа | відстовбу́рчить | відстовбу́рчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відстовбу́рчив | відстовбу́рчили |
| жін.р. | відстовбу́рчила | |
| сер.р. | відстовбу́рчило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відстовбу́рчений | ||
| Безособова форма | ||
| відстовбу́рчено | ||
| Дієприслівник | ||
| відстовбу́рчивши | ||