| від’юстирува́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | від’юстирува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | від’юстиру́ймо | |
| 2 особа | від’юстиру́й | від’юстиру́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | від’юстиру́ю | від’юстиру́ємо, від’юстиру́єм |
| 2 особа | від’юстиру́єш | від’юстиру́єте |
| 3 особа | від’юстиру́є | від’юстиру́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | від’юстирува́в | від’юстирува́ли |
| жін.р. | від’юстирува́ла | |
| сер.р. | від’юстирува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| від’юстиро́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| від’юстиро́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| від’юстирува́вши | ||