ві́льгий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | ві́льгий | ві́льга | ві́льге | ві́льгі |
родовий | ві́льгого | ві́льгої | ві́льгого | ві́льгих |
давальний | ві́льгому | ві́льгій | ві́льгому | ві́льгим |
знахідний | ві́льгий | ві́льгу | ві́льге | ві́льгі |
орудний | ві́льгим | ві́льгою | ві́льгим | ві́льгими |
місцевий | на/у ві́льгому, ві́льгім | на/у ві́льгій | на/у ві́льгому, ві́льгім | на/у ві́льгих |
[рідко] |