| | |
| достро́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | достро́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | достро́чуймо |
| 2 особа | достро́чуй | достро́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | достро́чуватиму | достро́чуватимемо, достро́чуватимем |
| 2 особа | достро́чуватимеш | достро́чуватимете |
| 3 особа | достро́чуватиме | достро́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | достро́чую | достро́чуємо, достро́чуєм |
| 2 особа | достро́чуєш | достро́чуєте |
| 3 особа | достро́чує | достро́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| достро́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | достро́чував | достро́чували |
| жін. р. | достро́чувала |
| сер. р. | достро́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| достро́чувавши |
