| дурнува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | дурнува́тий | дурнува́та | дурнува́те | дурнува́ті |
| родовий | дурнува́того | дурнува́тої | дурнува́того | дурнува́тих |
| давальний | дурнува́тому | дурнува́тій | дурнува́тому | дурнува́тим |
| знахідний | дурнува́тий, дурнува́того | дурнува́ту | дурнува́те | дурнува́ті, дурнува́тих |
| орудний | дурнува́тим | дурнува́тою | дурнува́тим | дурнува́тими |
| місцевий | на/у дурнува́тому, дурнува́тім | на/у дурнува́тій | на/у дурнува́тому, дурнува́тім | на/у дурнува́тих |
| [розм.] | ||||