| запарале́лювання – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | запарале́лювання | запарале́лювання |
| родовий | запарале́лювання | запарале́лювань |
| давальний | запарале́люванню | запарале́люванням |
| знахідний | запарале́лювання | запарале́лювання |
| орудний | запарале́люванням | запарале́люваннями |
| місцевий | на/у запарале́люванні, запарале́люванню | на/у запарале́люваннях |
| кличний | запарале́лювання* | запарале́лювання* |