| запозива́ти – дієслово недоконаного виду | ||
| (притягати кого-небудь до судової відповідальності) | ||
| Інфінітив | запозива́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | запозива́ймо | |
| 2 особа | запозива́й | запозива́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | запозива́тиму | запозива́тимемо, запозива́тимем |
| 2 особа | запозива́тимеш | запозива́тимете |
| 3 особа | запозива́тиме | запозива́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | запозива́ю | запозива́ємо, запозива́єм |
| 2 особа | запозива́єш | запозива́єте |
| 3 особа | запозива́є | запозива́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| запозива́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | запозива́в | запозива́ли |
| жін. р. | запозива́ла | |
| сер. р. | запозива́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| запозива́вши | ||