| засти́гти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (затвердіти; захолонути; зупинитися) | ||
| Інфінітив | засти́гти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | засти́гнімо, засти́гнім | |
| 2 особа | засти́гни | засти́гніть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | засти́гну | засти́гнемо, засти́гнем |
| 2 особа | засти́гнеш | засти́гнете |
| 3 особа | засти́гне | засти́гнуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | засти́г | засти́гли |
| жін.р. | засти́гла | |
| сер.р. | засти́гло | |
| Активний дієприкметник | ||
| засти́глий | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| засти́гши | ||