| зубцюва́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | зубцюва́тий | зубцюва́та | зубцюва́те | зубцюва́ті |
| родовий | зубцюва́того | зубцюва́тої | зубцюва́того | зубцюва́тих |
| давальний | зубцюва́тому | зубцюва́тій | зубцюва́тому | зубцюва́тим |
| знахідний | зубцюва́тий | зубцюва́ту | зубцюва́те | зубцюва́ті |
| орудний | зубцюва́тим | зубцюва́тою | зубцюва́тим | зубцюва́тими |
| місцевий | на/у зубцюва́тому, зубцюва́тім | на/у зубцюва́тій | на/у зубцюва́тому, зубцюва́тім | на/у зубцюва́тих |