| зціле́нний – прикметник | ||||
| (якого можна зцілити) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | зціле́нний | зціле́нна | зціле́нне | зціле́нні |
| родовий | зціле́нного | зціле́нної | зціле́нного | зціле́нних |
| давальний | зціле́нному | зціле́нній | зціле́нному | зціле́нним |
| знахідний | зціле́нний, зціле́нного | зціле́нну | зціле́нне | зціле́нні, зціле́нних |
| орудний | зціле́нним | зціле́нною | зціле́нним | зціле́нними |
| місцевий | на/у зціле́нному, зціле́ннім | на/у зціле́нній | на/у зціле́нному, зціле́ннім | на/у зціле́нних |