| з’ю́рбитися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | з’ю́рбитися, з’ю́рбитись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | з’ю́рбімося, з’ю́рбімось, з’ю́рбімся | |
| 2 особа | з’ю́рбіться | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | з’ю́рбимося, з’ю́рбимось, з’ю́рбимся | |
| 2 особа | з’ю́рбитеся, з’ю́рбитесь | |
| 3 особа | з’ю́рбиться | з’ю́рбляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | з’ю́рбився, з’ю́рбивсь | з’ю́рбилися, з’ю́рбились |
| жін.р. | з’ю́рбилася, з’ю́рбилась | |
| сер.р. | з’ю́рбилося, з’ю́рбилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| з’ю́рбившись | ||