| з’єзуї́тити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | з’єзуї́тити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | з’єзуї́тьмо | |
| 2 особа | з’єзуї́ть | з’єзуї́тьте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | з’єзуї́чу | з’єзуї́тимо, з’єзуї́тим |
| 2 особа | з’єзуї́тиш | з’єзуї́тите |
| 3 особа | з’єзуї́тить | з’єзуї́тять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | з’єзуї́тив | з’єзуї́тили |
| жін.р. | з’єзуї́тила | |
| сер.р. | з’єзуї́тило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| з’єзуї́тивши | ||