| клинцюва́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| Інфінітив | клинцюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | клинцю́ймо | |
| 2 особа | клинцю́й | клинцю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | клинцюва́тиму | клинцюва́тимемо, клинцюва́тимем |
| 2 особа | клинцюва́тимеш | клинцюва́тимете |
| 3 особа | клинцюва́тиме | клинцюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | клинцю́ю | клинцю́ємо, клинцю́єм |
| 2 особа | клинцю́єш | клинцю́єте |
| 3 особа | клинцю́є | клинцю́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| клинцю́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | клинцюва́в | клинцюва́ли |
| жін. р. | клинцюва́ла | |
| сер. р. | клинцюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| клинцьо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| клинцьо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| клинцюва́вши | ||