| коке́тливий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | коке́тливий | коке́тлива | коке́тливе | коке́тливі |
| родовий | коке́тливого | коке́тливої | коке́тливого | коке́тливих |
| давальний | коке́тливому | коке́тливій | коке́тливому | коке́тливим |
| знахідний | коке́тливий, коке́тливого | коке́тливу | коке́тливе | коке́тливі, коке́тливих |
| орудний | коке́тливим | коке́тливою | коке́тливим | коке́тливими |
| місцевий | на/у коке́тливому, коке́тливім | на/у коке́тливій | на/у коке́тливому, коке́тливім | на/у коке́тливих |