| легітимізува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| Інфінітив | легітимізува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | легітимізу́ймо | |
| 2 особа | легітимізу́й | легітимізу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | легітимізува́тиму | легітимізува́тимемо, легітимізува́тимем |
| 2 особа | легітимізува́тимеш | легітимізува́тимете |
| 3 особа | легітимізува́тиме | легітимізува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | легітимізу́ю | легітимізу́ємо, легітимізу́єм |
| 2 особа | легітимізу́єш | легітимізу́єте |
| 3 особа | легітимізу́є | легітимізу́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| легітимізу́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | легітимізува́в | легітимізува́ли |
| жін. р. | легітимізува́ла | |
| сер. р. | легітимізува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| легітимізо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| легітимізо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| легітимізува́вши | ||