| лучи́тися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (траплятися) | ||
| Інфінітив | лучи́тися, лучи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | лучи́тиметься | лучи́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | лучи́ться | луча́ться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| лучачи́сь* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | лучи́вся, лучи́всь | лучи́лися, лучи́лись |
| жін. р. | лучи́лася, лучи́лась | |
| сер. р. | лучи́лося, лучи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| лучи́вшись | ||
| [діал.] | ||